Україно! Яка в тебе доля?
З чого скута вона? Розкажи!
Чом могилами встелене поле?
Шлях історії нам покажи!
Як князі на Русі рятували
Рідну землю, єдину і вічну...
І «Послання...» свої нам писали,
І літописів книгу трагічну!..
Козаки – запорожці відчули
Силу честі, звитяги і волі,
І Хмельницького голос почули:
“Український народе, до зброї!”
На коні, наче вітер у полі,
Запорожець спішить битву,
Бо не знає він іншої долі,
Має душу козак непохитну!
А стрільці січові об’єднались
Рятувати свою Україну!
І на битву всі мужньо піднялись -
За свободу, за волю єдину!
Нас топтали, кидали за грати,
Намагалися в голод зморити!
Та Відродження - не розстріляти!
Животворную душу - не вбити!
|
І хай бачили ми смерть і сльози,
Хай терпіли, боролись, страждали!
Падали і піднімались в дорозі -
У борні - міць душі гартували!
День і ніч, світло й тьма –
В наших душах віддавна й донині.
Та як тільки згущається мла –
Ми присягу даєм Україні!
Ми встаємо, піднявшись з колін
На зріст повний, і голос лунає...
Чуєм заклик батьків і дідів:
“Справедливість і єдність вітаєм!”
Розгораються полум’ям дні,
І серця вже вогнем пломеніють.
Колір сонця у душах усіх!
Й вороги, наче камінь, німіють!
Тож вперед – до тих звершень, шляхів,
Правду взявши, і славу, і волю,
І розливи Дніпра, й висоту куполів,
І нову, хай нелегку ще долю.
Ми збудуєм майбутнє, державу свою!
З шляху правди нам вже не зійти!
Україно! Я вірою в тебе живу,
У щасливе майбутнє народ свій веди!
Бойко Оксана Ярославівна вчитель української мови та літератури загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №24
м. Хмельницького
|