Єдина Україна !!!

Ми живемо в найкращій країні у світі – Україні. Це край невимовної краси  і тяжкої недолі. Блакитні моря, родючі поля, густі діброви, веселі струмки, квітучі сади, надзвичайно працелюбний народ і милозвучна мова. Ось за що я люблю свою Батьківщину.          Українцi мають усi підстави пишатися тим, що наша країна не раз переживала днi могутностi i слави, мала легендарних героїв, мужньо долала найважчi випробовування, вiдроджувалася, виростала з руїн, виховувала новi поколiння закоханих  у рiдну земнлю, пишатися тим, що Україна нiколи не поневолювала iншi народи, а лише захищала себе.          У кожної держави бувають визначальнi, найважливiшi моменти. Ось i нам ще донедавна здавалося, що такi моменти для України вже сталися, коли наша держава стала незалежною та суверенною.  Але, на жаль, вiдбулося те, через що Україна стала на порозi повного розколу. Наша держава не витримала тиску i не змогла втримати частинку себе –  Крим, цей регiон став частиною сусiдньої держави. Це призвело до деяких труднощiв. У цей складний момент, незважаючи нi на що, дуже важливо утвердитися в думцi, що всi ми виступаємо за єдину i неподiльну Україну. Я вiрю в те, що український народ подолає всi труднощi.             Вірю, що моя країна вийде на правильний шлях, вірю в майбутнє незалежної держави, яка посідатиме гідне місце серед інших європейських держав, буде визнаною у світі. Для цього всі ми, її свідомі громадяни, маємо докладати зусиль, працювати й творити задля її добробуту, сприяти розвитку всіх сфер її життя. Україна вічна, бо вічний її народ.          Слава Українi!   учениця 11-А класу навчально-виховного комплексу №6 м.Хмельницького Коновалова Анастасія Ігорівна   Учитель: Сваричевська Світлана Володимирівна
Ти неподільна і одна, Ти сильна, мужня і смілива. Сталевий мур, міцна стіна, Хоч ти маленька і цнотлива.   Ти в нас єдина, без «границь», І вздовж, і впоперек – кохана, Хоч з голубих отих зіниць Стікають сльози - страшна рана...   Сочиться кров - лимонний сік, Бо в тебе кисла й гірка доля, Та непідвладний горю вік Болить...від тої краплі солі…   Живі щити, і жертви, й втрати, Заручників печери цілі… Зумієш, люба, подолати Під часом прикрощі зомлілі.   Цей запах пороху, вогонь, І страшне дуло автомата… Та сивина у твоїх скронь, Зруйнована батьківська хата…   Війна – це жах, чиясь хвороба, Угода психів, контракт втрат, І куля, випущена в лоба, А ще казали… «старший брат»…	Чи ж можна волю у кредит? Міста з відсотками віддати? Чекати на сумний вердикт, А правду заховать за грати?   Підняти руки вгору? Вмерти? В диму туманів і віків, Чи дати з себе шкуру здерти Ціною тисячі життів?   Такою вартість є свободи? Ціна людського існування? Живуть у мирі всі народи, А нам судилося стаждання!   Ти ж, наче жінка,- невмируща… Вдова ти сотні тисяч літ, І парубків тих, щастя ймущих Відправила в стрімкий політ.   Тобі потрібна інша доля, Хоч непростий і грізний час... Хай розіб’ється зла недоля, Що рушить і ламає нас...   Борись, прекрасна і єдина, Країна правди і краси. Ти наша доля ,Україно, У мирі й злагоді живи!
Левшун Аня учениця 10 класу загальноосвітньої школи  І-ІІІ  ступенів №24 м.  Хмельницького   Вчитель:  Бойко Оксана Ярославівна