телефон приймальні
+38 (0382) 79-47-26




 

Вулиці Хмельницького

 
НапечатьПечатать страницу

Вулиці Хмельницького

Місто Хмельницький веде свій початок від невеличкого поселення Плоскирів, або Плоскирівці, який розмістився на невеликій площі у місці впадіння річки Плоскої до Південного Бугу. Розростався Плоскирів у ті часи як населений пункт, що мав оборонне значення. Розрізнені і фрагмент альні згадки про поселення свідчать про те, що в XVI - XVII ст. воно мало замок та міські укріплення. Конкретних писемних свідчень про час зведення у Плоскирові замку поки не виявлено, однак відомо що на 1565 р. він вже існував. Підтвердженням цьому є люстрація кам’янецького староства 1565 р., у якій підмічається, що мешканці села Тріхівці, що знаходилось у Кам’янецькому повіті, виконуючи гужову повинність, у випадку необхідності зобов’язані були обслуговувати замки кам’янецький, летичівський, меджибізький і плоскирівський.

Наявність замкових укріплень сприяло перетворенню Плоскирова у 60-80-х pp. XVI ст. на міське поселення. У 1566 р. стараннями Матвія Влодека Плоскирову було надане магдебурзьке право. З документів наступних років можна зробити висновок, що Плоскирів отримав неповне магдебурзьке право - він одночасно мав ратушне управління та залишався під владою старости. Міський статус сприяв розвитку торгівлі та ремесел, зумовив формування міських станів населення. У тарифі Подільського воєводства 1578 р. зазначено що в Плоскирові був один православний священик, декілька десятків ремісників, купців та представників інших станів.

Син Матвія Влодека Станіслав ставши по смерті батька старостою Плоскирова  залучив до для розбудови міських укріплень відомого італійського містобудівника та фортифікатора Бернардо Морандо. Італієць на вимогу С. Влодека та при сприянні канцлера Яна Замойського повністю перебудував Плоскирівський замок та запроектував систему міських укріплень.

Історики вважають, що замок мав вигляд п’ятикутної бастіонної фортифікації, був подібним до укріплень у польському місті Замостя, які збереглися до наших днів («фірмовий» стиль зодчого). Підтвердження тому вдалося знайти на картах середини XVII ст. Гійома Левассера де Боплана.

 

Карта фортеці, складена Г. Бопланом

 

План міста Замостя – ймовірний прототип Плоскирова

 

Коротенький опис плоскирівського замку можна знайти в щоденнику фризького мандрівника Ульріха фон Вердума (запис датований 1671 р.). Він зокрема пише про те, що у Плоскирові серед озера був «чотирикутний острів, на якому, оточений валами й частоколами, стоїть місцевий замок». Додамо, що на час відвідання Ульріхом фон Вердумом Плоскирова, місто перебувало у напівспустошеному стані після багаторічних протистоянь козаків та польської шляхти. Мандрівник зазначив, що колись місто тяглося по обидва боки озера і було досить великим, а на 1671 р. тут було лише близько 30 будинків і православний храм. Хоча, згідно з «Декларацією розподілу суми податків 1629 р. у Плоскирові числилося вже 260 будинків, в яких проживало близько 1300 осіб.

Як виглядало на той час місто, достеменно не відомо. Карти чи плани міста (окрім карти Боплана)  не збереглися. Хмельницький художник, геральдист Юрій Адамчук  здійснив гіпотетичну  графічну реконструкцію  фортифікацій Плоскирова на середину XVII ст. , взявши за основу зображення укріплень Плоскирова на карті Боплана, зробивши їх проекцію на план 1800 р.

 

Графічна реконструкція  фортифікацій Плоскирова на середину XVII ст., виконана Ю. Адамчуком

 

 Зробити реконструкцію більш достовірною можуть допомогти археологічні дослідження, але проведення їх на сьогодні можливо лише фрагментарно під час будівельних робіт у центральній частині міста.

 

Перший відомий план Міста склав повітовий землемір Дятлов у 1800 році.

Перше, що бачимо на плані – в місці злиття Бугу та Плоскої був острів. Причому Буг, перегороджений греблею трохи далі по течії, розливався тут, утворюючи став. Острів називався Кемпа або «Старе місто» та мав щільну забудову. На ньому мешкали переважно нащадки польських переселенців з Мазовії, які були тут посаджені на початку XVIIІ ст. власниками плоскирівського староства Замойськими. Серед забудови острова виокремлюється площа, на якій розміщувалися будівлі ратуші та костьолу Св. Анни. Від площі у східному напрямку йшла вулиця (нині – вул. Примакова), що з’єднувала острів з «материковою» частиною міста. Для зручного сполучення через Плоску був споруджений довгий міст, замість якого ближче до середини ХІХ ст. була насипана земляна гребля.

«Материкова» частина на планах обмежена позначенням земляних валів – залишків стародавніх міських укріплень, що зберігались принаймні до останньої чверті XIX ст. Ще з середини XVI ст., коли Плоскирів отримав міські права, тут почав формуватися торгово-ремісничий центр. В ньому осіли здебільше євреї-ремісники та торговці, які втікали на землі Поділля від нищівних релігійних війн, що вирували в Західній Європі. Східна околиця міста проходила приблизно по лінії теперішньої вулиці Соборної, а його південною межею було перехрестя поштових доріг на Летичів (нині – вул. Проскурівській) та на Кам’янець (нині – вул. Кам’янецька).

 

   

План Проскурова, 1800 р.

 

На плані можна чітко побачити, що через населений пункт проходили два поштових шляхи на Кам’янець та Летичів, які в межах міста й були двома головними вулицями. Вся інша забудова була хаотичною, вулиці вимальовувалися досить умовно, що характерно для невеликих торгово-ремісничих міст тих часів. Населення Проскурова (назва м. Хмельницького у той час) складало лише 2022 мешканці. Будинків нараховано 487, серед яких лише один був кам’яний (казначейство). Крім того у місті було 68 дерев’яних і 7 кам’яних лавок, 2 млини, греко-російська церква, католицька каплиця та дві єврейські школи-синагоги.

 

У 1824 році розпочалась повна перебудова міста після великої пожежі, яка сталася у 1822-му. Генеральний план перебудови був розроблений подільським губернським землеміром В. Рудлицьким та архітектором Вільямсом Гесте. План мав чіткий поділ на вулиці, вся територія міста була поділена на 51 квартал та 403 садибні ділянки. За цим планом  були прокладені всі основні вулиці центральної частини міста (такий розподіл зберігся до наших часів). Окреслилися та отримали назви вулиці Соборна, Купецька (нині – Подільська), Дворянська (нині – Володимирська), Комерційна (нині – Грушевського), Аптекарська (нині – Проскурівського підпілля), Реміснича (нині – Вайсера), Мільйонна (нині – Театральна/Героїв Майдану), Старобульварна (нині – нині Гагаріна та частина Свободи), та інші. Центральними залишилися і вище згадані поштові шляхи: дорога на Летичів отримала назву вулиця Олександрівська (нині – Проскурівська), а на Кам’янець – Кам’янецька.

До плану були додані збірки проектів типових фасадів будинків, з яких забудовники повинні були вибирати один із варіантів для будівництва. «Зразкові» фасади для міст всієї Російської імперії розробили архітектори В. Гесте, А. Руска і А. Стасов в 1809-1812 роках та вони були видані окремими альбомами. Найчастіше мешканці обирали проекти невеличких будинків із скромним архітектурним оформленням, за якими можна було спорудити й мурований, й дерев’яний будинок. Ремісники, торговці, нижче чиновництво віддавало перевагу проектам №87 – «мелочная лавка на один отвор», №9 і 10 – одноповерхові дерев’яні будинки на три та п’ять вікон. Купецтво та промисловці обирали переважно проекти №39 – будинок мурований або дерев’яний на фундаменті, №23 та №86 – двоповерхові будинки «каменные или деревянные на погребном этаже».

У 1828-1831 роках була перебудована бузька гребля, на якій споруджені нові шлюзи і міст через Буг. Одночасно на греблі, поруч зі старими, що згоріли, побудували два нові млини. На початку 30-х рр. ХІХ ст. розпочалося формування нової Хлібної площі, на якій з’явились крамниці та склади. У 1830 році за «Зразковим проектом повітового тюремного замку» столичного зодчого А.Захарова було завершена повна перебудова мурованої тюрми по вул. Кам’янецькій. Й нарешті, на місці дерев’яного православного храму, що згорів, спорудили муровану соборну Різдво-Богородицьку церкву.

 

План Проскурова, 1824 р.

 

Залізниця на карті міста з’явилась у 1870 році. Проклали нові вулиці (за новим перспективним планом землеміра Подільської Палати державних маєтностей В. Осецького: Велика Вокзальна (нині – Шевченка), Мала Вокзальна (нині – Пилипчука, Новобульварна (нині – Франка) та інші. З’явилися перші вулиці за лінією залізниці, на відведених для військового відомства землях і у передмісті Дубове. Таким чином, на початку ХХ століття (дані на 1909 р.) у Проскурові було 38 вулиць та провулків.

ХХ-ХХІ століття принесли Хмельницькому бурхливу розбудову та перейменування більшості вулиць центральної частини міста, перетворення його з невеликого торгово-ремісничого міста у регіональний та обласний центр.

Сьогодні у Хмельницькому налічується понад 500 вулиць і провулків, проїздів та майданів. Вони несуть на собі печать історії міста, історії держави, зміни систем та режимів.

Хоча місто Хмельницький не має офіційного поділу на райони, але можна чітко визначити 10 мікрорайонів (Гречани, Дубово, Заріччя, Книжківці, Лезневе, Озерна, Південно-Західний, Ракове, Ружична, Центральний), а також декілька окремих масивів у цих мікрорайонах (Ближні та Дальні Гречани, Ближнє Ракове та ін.) та історичних частин міста (Новий План, Завалля, Кавказ, Старе Місто та ін.).

 

     

                                                Сучасна карта міста Хмельницького

 

 

Використані матеріали з видань:

-          «Матеріали ІІІ науково-краєзнавчої конференції "Місто Хмельницький в контексті історії України".: Хмельницький, 2011;

-           книга із серії «Вулиці міст України» «Вулиці Хмельницького». Авт.С.Єсюнін. :Хмельницький, 2005.

 

 
 

Відеоподорож «Між двома часами» (автор – Олег Сироватко)

 

 

 

©Управління освіти Хмельницької міської ради, 2009
29000, Україна, м. Хмельницький, вул. Грушевського, 53
info@education.km.ua

© Всі права на матеріали сайту education.km.ua охороняються
у відповідності з законодавством України.
Копіювання матеріалів без посилання на джерело заборонено.
Розробка сайту