Неймовірні факти і гіпотези про перлину Поділля

Неймовірні факти і гіпотези про перлину Поділля

                                        1. Вже більше ніж чотириста років Хмельницький є містом

 За свідченнями документів кінця XVІ століття, можна вважати, що тогочасний Плоскирів, а нині Хмельницький, отримав статус і права містечка, а дещо пізніше став містом. Історики мають здогадки, що Плоскирову могло бути надане Магдебурзьке право, та письмових документів, які б підтвердили ці припущення, немає. Проте, ці здогадки не безпідставні, їх доводять непрямі факти – у другій половині XVІ століття в місті функціонували три ярмарки, був замок, а серед мешканців нараховувалось декілька десятків купців та ремісників. А в Середніх віках ці ознаки були відмінними рисами міста.

                                                   2. Перший базар – з королівського дозволу

 За тих часів, коли Поділля знаходилось під владою Речі Посполитої (XV–XVІІІ століття), організовувати базари та ярмарки дозволено було тільки з дозволу короля. Плоскирову привілей на торгівлю був наданий у 1578 році королем Стефаном Баторієм. Це дало змогу містянам проводити щорічні великі ярмарки на свята Нового року, Різдва та Святого Віта. А ще було дозволено торгувати щотижня по вівторках. Тоді ж в Плоскирові з’явилися місцеві купці-торговці, а також виникла ринкова площа, де було збудовано торгові ряди.

 
                                                 3. Що в Хмельницького спільного зі старим Проскуровом?

 Насправді, в теперішньому Хмельницькому немає будинків, збудованих раніше за XIX століття. А все тому, що місто Проскурів було забудоване в основному дерев’яними будівлями. І тільки після великої пожежі 1824 року, під час якої згоріли ледь не всі споруди, у місті почали будувати цегляні та кам’яні будинки. На сьогоднішній день найстарішою будівлею Хмельницького вважається храм Різдва Богородиці, який знаходиться по вулиці Соборній, недалеко від продуктового базару. Будівництво нового храму розпочалось в 1835 році і вже через два роки кам’яний собор було освячено. Місце під будівництво обрали те ж саме, де стояла церква, що згоріла під час пожежі. Також однією з найстаріших будівель є старий корпус в’язниці, зараз це СІЗО № 29, по вулиці Кам’янецькій, будувався він теж у 1830-х роках. До того ж, у Хмельницькому залишилося ще близько двох десятків споруд з історією, що складає більш ніж сто років.

                                       4. Перший – не завжди найкращий

 За історичними свідченнями, першим міським головою Хмельницького був К. Пенський. Він був обраний після того, як була затверджена державна реформа самоврядування міст в січні 1880 року. Під час цієї реформи були сформовані міські органи правління, дещо схожі на сучасні. Також в той період була обрана міська управа та дума, що складалася з 19 гласних, прототип теперішніх депутатів, від різних класів мешканців міста. Як стало зрозуміло з історичних документів, перший міський голова був безініціативним та нечистим на руку. Було відомо про його участь в аферах і шахрайстві, що спровокувало невдоволення суспільства та губернської влади. І після двох років правління його звільнили з займаної посади, а обов’язки міського голови до виборів 1884 року стали почергово виконувати члени управи.

  До речі, майже всі міські голови Проскурова не були проскурівчанами, багато хто з них взагалі був родом з інших губерній. І лише у 1917 році міським головою був обраний Микола Сікора, родом з Проскурова. Сікора був корінним мешканцем Проскурова, його сім’я здавна проживала в місті, а батько і дід були шанованими міськими чиновниками. Та і сам Микола Вікентійович був у пошані серед населення, з 1904-го року його чотири рази поспіль обирали членом управи і гласним в думу міста.

  Цікаво, що міські голови, що керували містом після Миколи Сікори, також народилися не в Проскурові або Хмельницькому, проте багато хто був з Хмельницького району.

                                      5. Чи відвідував місто Богдан Хмельницький?

 Багатьох мешканців і гостей міста Хмельницького цікавить, чи бував славетний гетьман у місті, яке назване на його честь. Та на жаль, як би нам того не хотілось, але Богдан Хмельницький жодного разу не ходив по вулицях міста. Проте під час війни 1648-1657 років йому доводилось бувати неподалік від обласного центру, до прикладу, він навідувався у Старокостянтинів, Чорний Острів, Пиляву і Меджибіж. Чому ж гетьман оминув своєю увагою Плоскирів? Тому що на відміну від перерахованих вище населених пунктів Плоскирів у той період не мав ані особливого адміністративно-економічного, ані військово-стратегічного значення, і Богдану Хмельницькому не потрібно було спрямовувати головну армію на його підкорення. Замок, що був у Плоскирові, козаки змогли захопити силами середнього загону.